В 16-му сторіччі польські письменники почали стверджувати, що поляки походять від сарматів. Спершу це здавалося даниною моді: Єлизавета Англійська - до-саксонська бритонка; шведські королі - ґоти; французький король походив від ґольського лева; московські царі - через Рюрика - походили від імператора Августина. Польське походження від "варварів" з Чорного моря не здавалося навіть ексцентричним.

В 16-му 17-му століттях польська шляхта почала вважати себе взагалі не поляками, а потомки сарматів. Шляхта була не просто вищим класом, вона вважалася іншою расою. Інші класи - буржуазія чи селянство - мали бути, відповідно, нижчого расового походження. Невдовзі нижчий клас почали називати Getae чи Gepids - за назвами невеликих племен тракійського (Tracian) чи німецького походження. Вважалося ніби вони емігрували до східно-центральної Європи як раби знатних сарматів.

В 17-му столітті до такої ідеології додалися нові елементи. Одним з них була ксенофобія. Сарматизм був консервативним гімном за збереження існуючого стану речей. Ініціативи королів по підвищенню податків вважалися витівками німецьких чи французьких радників, які мали на меті насадити абсолютизм та знищити польську незалежність. Реформація, ообливо серед середнього та нижчого прошарку шляхти, вважалася іншим шкідливим імпортом з Богемії та Німеччини, який захоплено сприймався несарматським вульгарним міським населенням. Фанатичний контр-реформаторський католицизм став компонентом сарматського патріотизму.

Сарматизм змінив польське відчуття географії. Всупереч католицькому ентузіазму, нео-сармати дивилися на схід, а не на захід. Для потомків шляхетних варварів, побережжя Чорного моря та степи між Дунаєм та Доном здавалися античним домом та спадкоємством.

Оcтання ідея використовувалась для створення агресивної політики в східному напрямку. Слово "Сарматія" було відтворене як опис всих слов"ян та їхніх територій. Для польської знаті це значило, що шляхта була не лише аристократією слов"янтва, але й те, що Польша, в період нескінченних війн з Росією, татарами та турками, мала історичне право претендувати на старі сарматські цартва в Росії, в козацьких землях України, в Молдавії та Бесарабії.

В кінці 18-го віку сарматизм колапсував під вагою власної дурості. Його колапс згубив і незалежну польську державу.

Марксистський підхід дискредитував сарматизм як "творіння олігархії та церкви з метою підкорення мас маріонетковій шляхті ... Основними елементами ідеології були: необмежена свобода знаті; ксенофобія; самопрославлення; національно класова манія величності поєднана з вірою в історичну місію, нетерпимість, фанатизм та осхідлення смаків та звичок ..." (цитата з Wielka Enyclopaedia Powszechesna).

До недавнього часу здавалоя поганою ідеєю задаватися запитанням чи справді поляки та польська знать походять від сарматів. Проте археологічні знахідки дозволяють стверджувати про присутність сарматів на польських землях.Найвагомішим підтвердженням цього факту є тамґа (tamga).

Таким чином, ми знаємо, що сарматська еліта досягла Польші в третьому столітті та залишалась там щонайменше сотню років; ми також знаємо, що польська знать вважала себе сарматами за походженням. Поміж цими подіями відстань в тисячу років. З одного боку, такі події могли бути поєднаними випадково. З іншого боку, вершники з чорноморських степів могли досягти такого становища, в примітивній слов"янській популяції, коли вони змогли витратити тисячоліття на поступове перетворення себе в середньовікових землевласників.

Вибірка з книги Ніла Асчерсона "Чорне море" (Neal Ascherson, Black Sea)